Чи добре мати козла, святих, чашки та поні?

Або як не бути лохом у німецькомовному середовищі.
авторка статті: Іра Зарицька

Ну що, малята, готові до кількох розмовних висловів? Ми ж хочемо, щоб ви не тільки могли порівнювати Ніцше і Канта, але і не тупити під час спілкування з німецькородженими.

Так от, про козла. Є така прекрасна фраза Bock haben, яка означає мати настрій або бажання щось робити. Тому коли внізапно запитають, чи є у вас козел, не треба падати на мороз чи згадувати, що ніби як троюрідна бабця Пазя колись розводила кіз.

Припустимо, німець у вас питає:

  • Hast du Bock, mal einen zu pötten?
  • Ja, warum nicht.

Ви вже в барі, таки по одній (другій? третій?) пропустили, і тут бачите його/її. Іскра, буря, бєзуміє, треба знайомитися і обирати імена дітям. Але спершу кудись запросити. Набравшись сміливості, підходите, розмовляєте, вам обіцяють зустріч auf den Sankt Nimmerleinstag. Ви радієте життю, купідони співають, ви гуглите, якого ж числа цей празник. Ваш німецький новий друг сміється та замовляє ще по одній, пояснюючи, що дня святого Ніколеньки не існує. Російською ще кажуть: “послє дождічка в чєтвєрг” (не поширюється на Львів – тут дощ у четвер настільки звична подія, як дощ у будь-який інший час).

Звісно, що такий перебіг подій вам не подобається, ви підходите до любові всього свого вечора та починаєте виясняти, шо такоє. Доходить до легкого дебошу, аж тут раптом хтось вигукує:

  • Na, du, hast du nicht alle Tassen im Schrank?

Чим викликає у вас такий когнітивний дисонанс, що ви зупиняєтесь та дивитесь у точку перед собою не кліпаючи. Ваш німецький друг вибачається перед всіма та виводить вас надвір, пояснюючи, що ж сталося. Коли питають за чашки, то йдеться зовсім не про них, а про актуальний стан ментального здоров’я.

Ви із другом бредете додому, думаючи про сенс життя та про те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Та чи потрібно воно нам, оте, що не вбиває? Почувши голос німця, розумієте, що поставили це запитання вголос. Він резонно зазначає:

  • Mensch, das Leben ist doch kein Ponyhof.

Ви оглядаєтесь навколо – і справді, ні одного поні. Що за вечір? Друг вже за звичкою зразу пояснює, що життя – це все-таки не така і проста штука. Ви ж згадуєте аналогію: у верблюда два горба, бо життя – це боротьба.