Помилки при вивченні німецької

І як  їх уникнути

авторка статті: Іра Зарицька

Помилок не робить тільки той, хто нічого не робить. Хоча і це теж можна вважати помилкою – у світі стільки всього прекрасного, а хтось сидить на попі рівно і йому на все байдуже. Ні нада так. Взяти до прикладу вивчення німецької – чим не прекрасна річ, яка мотивує жити? (велика табличка зі словом “Іронія”).

Давайте повернемось в реальність. Під час самого процесу навчання можна допускати багато помилок, які іноді аж до непристойності очевидні. Los geht’s!

  1. Цей пункт чи не найважливіший – вибір викладача. Так, їх можна обирати. Їх навіть треба обирати. Якщо у вас із цією людиною немає хімії чи хоча б взаєморозуміння, якихось спільних цінностей – нічого не вийде. Ви будете мучити один одного, а ефективність навчання буде рухатися в бік нуля. Кому ж таке треба?

    Раджу під час вибору викладача звертати увагу, наскільки вам легко розуміти один одного, коли ви на стадії домовленостей про перший урок. Ставте запитання, цікавтесь, уточнюйте. Під час перших кількох занять ви точно відчуєте, чи підходить вам ця людина, а ви – їй (так, це двосторонній процес).  
  2. Коли ви записуєте нові іменники чи дієслова, ви обходитесь лише одним словом. Наприклад, Schmetterling – метелик або kommen – приходити. Не треба так. Записуючи новий іменник, ОБОВ’ЯЗКОВО занотуйте ще його артикль та форму множини. Відповідно, якщо дієслово, то додайте форму перфекту (ist gekommen) і його керування (якщо таке є: sich interessieren für + Akkusativ). Ви собі не уявляєте, який це вклад у майбутнє. Це краще, ніж біткоїни. 
  3. Ви думаєте українською (російською, англійською). У німецькій мові дуже стала структура речення, якої треба дотримуватися. Багато слів будуть зовсім іншого (а  часто й зовсім неочікуваного) роду. Керування дієслів будуть відрізнятися. Кожна мова – це інша система. Ви ж не прийдете на урок математики з фарбами та мольбертом? Отак само і не треба переносити свій устав у монастир іншої мови. Спочатку аналогії дуже допомагатимуть, проте варто також відчути момент, коли вони стануть створювати дискомфорт та множити однотипні помилки. 
  4. Страх помилок. Повірте, якби хтось вмирав кожного разу, коли студенти використовують неправильний артикль, ми би зараз із вами тут не сиділи. Помилки під час навчання – це нормально, особливо коли ви щойно взяли нову тему. Викладач (якщо він адекватний) ні в якому випадку не вважатиме вас тупим і ні на що нездатним. Я впевнена, що у нього знайдуться набагато кращі справи ввечері, ніж сидіти і думати про ваш рівень IQ.

    Проте не варто захоплюватися помилками також. Якщо ви з 500 разу не змогли запам’ятати артикль слова Fleisch і щоразу, коли викладач називає правильну відповідь на своє запитання, у вас вихоплюється: “Ааааааа, тоооооооочноооооо”, подумайте, а чи дійсно вам треба та німецька? 
  5. Все, що у вас спільного з німецькою, – викладач і підручник. Ви більше нічого не використовуєте для вивчення мови. Дуже і дуже дарма. Якщо ви не слухаєте музику і подкасти німецькою, не користуєтесь мобільними додатками для вивчення мови, не підписані на німецьких ютуберів та сторінки із жартами німецькою на Фейсбуці – у мене тільки одне запитання: ви точно знаєте, що є Інтернет? З іншого боку, ви б тоді не читали цю статтю. Хм. Тоді так: ви точно вмієте користуватися Інтернетом? Він не лише для котиків, рецептів та фото дорогих машин. 
  6. Самокритичність, особливо на початкових рівнях. Вона ні до чого. Якщо хочете дізнатися про свої слабкі місця – запитайте у викладача, він мову вже вивчив і буде предметно вказувати на те, що можна чи треба підправити. Впадати в “уууууууууу, я такий тупий, у мене нічого не виходить” – найбільш деструктивний із можливих розвиток подій. Хваліть себе за навіть невеликі досягнення, тоді вчити мову буде більше в кайф.